Як розвивати міста і до чого тут мешканці: про майбутнє ландшафтної архітектури 0 15

У рамках Фестивалю ідей в Одесі, який організовує Аспен Інститут Київ та Impact Hub Odesa, ландшафтний архітектор, засновник та керівник Студії ландшафтної архітектури KOTSIUBA Максим Коцюба розповів про ландшафтну архітектуру, налагодження зв’язку між містом і його мешканцями. Mind занотував основні тези з його виступу.

В Україні свій контекст розвитку архітектури і простору

За свою практику я брав участь у розробці багатьох міських проектів, мені доводилося працювати з різними просторами. В якийсь момент я зрозумів, що це вийшло за рамки компетенції ландшафтного архітектора як дизайнера. Виникло питання: що таке ландшафтна архітектура взагалі? Яка його роль у розвитку міста?

Ландшафтна архітектура – це все те, що нас оточує. Раніше ландшафт був природній, а зараз – це те, що для зручності свого існування створила людина, наприклад вулиці, різноманітні місця для відпочинку.

Історично перші ландшафтні архітектори були садівниками. Ще у часи монархів, вони працювали над створенням парків і садів для королівських родин. Вже тоді людина почала брати природу під контроль заради облаштування території під свої потреби.

У ході індустріалізації, яка спричинила активний розвиток міст, люди поступово помічали, що місту так чи інакше не вистачає природи.

Потужний розвиток і територіальне збільшення міст вимагали роботи з простором, вирішення проблем, які виникали через непродуманість. Вже приблизно у 1960-х роках вже було зрозуміло та очевидно, що міста розвинулись, але в них не так вже й комфортно. Це викликало переосмислення роботи з міським простором. У цьому контексті більш чітко виокремилося поняття не садівника, а саме ландшафтного архітектора.

В Україні свій контекст розвитку архітектури і простору. За радянських часів влада повністю забрала у людей право на місто, адже всі рішення про те, якими повинні бути міста приймалися нею, архітекторам простору лишалось тільки її обслуговувати. Люди за цей час втратили зв’язок з містом, не звикли до того, що вони можуть впливати на те, що у ньому відбувається. Це той контекст, з яким нам дотепер доводиться стикатися постійно.

Проблема ландшафтної архітектури в Україні на сьогодні – відсутність зрозумілих інструментів розвитку міста. Так, старі інструменти та механізми не працюють, а нові ще на стадії формування.

Про роль мешканців у перетворенні міст

Зараз люди починають потрохи включатися у життя міста, але найчастіше тоді, коли вже масштаби проблеми величезні. Значного резонансу набув випадок, який стався у Запоріжжі влітку минулого року. Тоді забудовник повністю вирубав сквер Яланського, близько 500 дерев, бо збирався побудувати ТРЦ на цьому місці. Жителі міста почали протестувати, звертатися до влади та всіма силами домагатися заборони будівництва. Ця ситуація відображає, чому не можна ігнорувати зміни міста, де ти живеш.

У радянські часи працювало багато проектних інститутів, саме там за владними вказівками створювалися величезні проекти мікрорайонів, розв’язок, парків. Потім це перейшло у співпрацю державних інституцій та бізнесу. А людини як користувача, як того, для кого це створюється, у цьому процесі не було. Тобто ландшафтна архітектура працювала на владні інтереси, а не задовольняла потреби мешканців міста.

Рухатися за цим самим алгоритмом далі не можна, бо це не працюватиме. Сучасні реалії вимагають нового підходу. Приклад тому – реконструкція Поштової площі 2012 року. Проект хороший тим, що пішохідна зона об’єднується над розв’язкою. У той же час безліч проблем створює торговельний центр, що передбачений проектом. У ньому є відповідні інвестиції від бізнесу, але не врахована думка людей. Тобто влада і бізнес спробували домовитися, а містян до обговорення залучити не змогли. Саме тому проект наразі заморожений і не працює. Це мінус для міста, для його мешканців, для репутації муніципалітету і для інвестора.

Цей приклад чітко відображає, що проект ніколи не запрацює, якщо він не враховує думку людей, для яких він мав бути створений.

Перший крок до налагодження нової системи співпраці – долучати мешканців, у ті процеси, які відбуваються в місті. А зробити це не так вже й просто, адже з радянських часів залишилася тотальна недовіра: «Навіщо витрачати сили і час, якщо врешті все вирішать без мене». Коли люди відчуватимуть приналежність до міста, зацікавленість ним, буде формуватися запит на якісний публічний простір. Тому важливо повністю переглянути цей процес та підпорядкувати його інтересам мешканців.

«Нова Контрактова» – перший приклад того, як у Києві абсолютно новим способом почали змінювати міський простір: через практику воркшопу у 2012 році, конкурсу у 2015 році, який виграв колектив архітекторів «Київська вітальня». Зараз центральний сквер на площі повністю очистили від торгових кіосків і так відновили втрачений громадський простір. Це стало першим помітним кроком реконструкції цього простору.

Про стратегію у ландшафтній архітектурі

Без загального розуміння, як має розвиватися місто, коли немає глобальної стратегії розвитку, дуже важко реалізовувати великі значущі проекти. Тільки стратегія дає змогу відповісти на ці питання: якими ресурсами володіє місто, у чому ідентичність цього міста, на яких напрямках розвитку потрібно робити акцент. Завдяки урядовим організаціям Німеччини і Швейцарії, для Вінниці, Полтави, Одеси, Житомира, Чернівців, Львова, частково для Києва запустилися процеси створення стратегії за концепцією інтегрованого розвитку. Це європейська модель, за якою спеціалісти з різних галузей: культура, економіка, транспорт, архітектура – об’єднуються, щоб визначити оптимальний шлях розвитку міста.

Прикладами перших кроків у реалізації розроблених стратегій є проект Соборного майдану в Житомирі, проект території Облдержадміністрації у Полтаві, а також проект площі Перемоги у Вінниці. Як на мене, Вінниця найбільш вдало та ефективно рухається за концепцією інтегрованого розвитку.

Всі ці проекти створювалися лише за участі мешканців міста. Стратегія визначає глобальне завдання, а потім у співпраці з містянами воно конкретизується, набуває саме того вигляду, у якому буде реалізовуватися. Завдання ландшафтного архітектора – зрозуміти, яким чином задовольнити потреби всіх зацікавлених сторін: і містян, і муніципалітету, і бізнесу, – щоб сформувати ідею якісної зміни міського середовища.

Коли містяни беруть участь у розвитку міста, відчувають, що їхня думка важлива і на їхні потреби реагують, зв’язок між містом і мешканцями посилюється в рази. Для України це дуже актуально з огляду на кількість людей, які виїжджають за кордон. Тому що їх тут нічого не тримає, немає соціальних зв’язків, немає прив’язаності до міста.

Чим Україна може здивувати світ

Від більшості європейських країн ми вже відстали у розвитку на 60 років. Вони весь цей час розробляють стратегії розвитку міст, вдосконалюють їх. Німеччина, наприклад, провела децентралізацію 40 років тому. Чи можемо ми у такому разі дати щось світові у цій сфері? Так, адже у нас зовсім інший контекст розвитку, у нас є свій унікальний досвід і ми можемо пропонувати цей досвід світові.

Наша студія зараз співпрацює із зарубіжними архітекторами. Вони звертаються до нас, бо їм уже не цікаво займатися тими проблемами, які виникають в їхніх містах, їм цікаві нові проблеми, нові унікальні механізми вирішення, які зараз формуються у нас. Наші механізми вирішення можуть бути корисними.

Ландшафтна архітектура – це не про рослини, оформлення чи декорації. Це потужний інструмент формування фундаменту стратегічного розвитку міста. Європейські приклади розвитку якісного громадського простору показують, що це впливає і на розвиток соціальних зв’язків, і на економічне зростання міста, і на якість життя загалом. Тобто місто від цього отримує набагато більше, ніж просто оформлення простору.

Місто – це відображення суспільства без прикрас, це і є ми.

Читайте також про те, що у Мексиці має з’явитися «зелене» smart-місто.  А також про те, що одну з найбільших архітектурних премій у світі вручили за «водний сад» в Японії.

Предыдущая статьяСледующая статья

Трехэтажное здание сделают четырехэтажным:в Киеве начали реконструкцию корпуса университета Гринченко (ФОТО) 0 5


Университет — учреждение коммунальной собственности

В корпусе Киевского университета имени Бориса Гринченко, который расположен на проспекте Павла Тычины, 17 начались работы по реконструкции — об этом сообщил заместитель председателя КГГА Вячеслав Непоп.

Университет является учреждением коммунальной собственности, в нем обучаются более 8000 студентов по 20 специальностям.

Во время реконструкции планируется превратить трехэтажное здание в четырехэтажное за счет демонтажа мансарды и надстройки дополнительного этажа. Общая площадь корпуса увеличится с 7 тыс кв м до 12,5 тыс кв м.

«Здание станет более удобным для студентов и преподавателей, в этом корпусе смогут учиться до 1500 студентов ежедневно и работать 154 сотрудников, — отметил Вячеслав Непоп. — Будут созданы возможности для доступа и обучения маломобильных посетителей, оснащен лифт, пандусы».

Функциональная схема расположения помещений в основном сохранится. В корпусе будут обустроены три лектория на 100-120 мест каждый и актовый зал на 350 мест.

Реконструированное здание будет отвечать новейшим требованиям энергоэффективности. Предусмотрено использование современных строительных материалов, энергосберегающее светопрозрачное заполнения окон и витражей.

В учебных аудиториях, кабинетах компьютерных технологий, тренинговых аудиториях, актовом зале будут установлены интерактивные экраны и проекторы. Высокоскоростной интернет будет доступен на территории всей учебной части.

Реконструкция предусматривает благоустройство прилегающей территории, озеленение, установку современного освещения, перекладывание внешних сетей дождевой и бытовой канализации, водоснабжения и тепловых сетей.

Гаражи на территории будут демонтированы, а вместо них обустроена открытая автопарковка на 52 места и велопарковка на 16 мест для преподавателей и студентов.

Заказчиком реконструкции выступает коммунальное предприятие «Житлоинвестбуд-УКБ». Ориентировочный срок реконструкции – около 15 месяцев.

Читайте также о том, что Кличко пообещал новый Генеральный план Киева до конца года.  А также о том, что в Киеве транспортную инфраструктуру будут развивать в ином направлении.

Чи буде нарешті Київ із дієвим Генпланом 0 9


Зараз у Києві мав би діяти Генплан, ухвалений у 2002 році

Одна з найбільших проблем столиці — хаотична забудова, перекіс у бік будівництва житла, не забезпеченого транспортною, інженерною та соціальною інфраструктурою. Комфорт відходить на другий план. До чого тут генплан Києва і що з ним не так – розбиралась Економічна правда.

«Генплан розвитку Києва має бути презентований до кінця 2019 року», — Віталій Кличко, листопад 2019 року.

«Проєкт нового генерального плану Києва повинен бути представлений на громадські слухання в липні 2019 року, а на розгляд депутатів Київради — у жовтні 2019 року», — Віталій Кличко, травень 2019 року.

«Цього року необхідно ухвалити генеральний план Києва, щоб припинити хаотичну забудову міста», — Віталій Кличко, лютий 2018 року.

«Новий генплан подамо в найближчі місяці і, сподіваюся, на початку 2018 року він буде ухвалений», — Віталій Кличко, вересень 2017 року.

Київський міський голова вже котрий рік не може виконати свою обіцянку і представити на розсуд громади новий проєкт генерального плану столиці.

Зараз Київ функціонує та розбудовується за генпланом, розробленим у 1997 році та ухваленим у 2002 році.

Усі показники чинного генплану розраховані до 2020 року. Якщо у 2020 році не ухвалити новий документ, то у 2021 році може виникнути правова колізія: відведення земельних ділянок і видача містобудівних умов та обмежень відбуватиметься за старим генпланом, дія показників якого вже закінчиться.

Однак і чинний генплан не виконує роль головного містобудівного документа. Розвиток міста, житлова забудова та перепрофілювання великих територій відбувається через сумнівні з точки зору законності детальні плани території.

Чому так сталося і чи матиме столиця України шанс на цивілізаційний розвиток?

Два генплани, обидва не діють

Формально у Києві діє генеральний план до 2020 року, який у 1997 році почав розробляти Інститут генерального плану Києва акціонерного товариства «Київпроект». Депутати Київради затвердили його у 2002 році.

У 2008 році тодішній голова КМДА Леонід Черновецький замовив розробку нового генерального плану госпрозрахунковій організації «Центр містобудування та архітектури». Пізніше її перейменували на «Комунальну організацію «Інститут генерального плану міста Києва».

Так у Києві з’явилися два інститути генерального плану та два різні за суттю документи: «Генеральний план міста Києва до 2020 року» та «Генеральний план міста Києва до 2025 року».

За законодавством, генплан повинен оновлюватися кожні п’ять років. На практиці виходить, що генплан-2020 не оновлюється вже 17 років. Переважно — з політичних причин. Наприклад, чинний генплан передбачає приєднання кількох районів області до адміністративних меж міста.

«Чинний генплан передбачав розширення меж Києва на 65 тис га. Цього не відбулося, ці землі у приміській зоні вже розпайовані. Були помилки і прорахунки у прогнозній кількості автомобілів, кількості населення», — розповідає начальник комунальної організації «Інститут генерального плану Києва» Сергій Броневицький.

«Розвивати місто за цим генпланом вже неможливо. Наприклад, ті території, які передбачалися для промисловості, передані для будівництва і вже забудовані на землях з іншим цільовим призначенням», — додає він.

«Генплан Черновецького» передбачає розвиток міста шляхом ущільнення забудови. Він не затверджений, але саме його використовують проєктанти при розробці детальних планів територій.

На підставі детальних планів територй (ДПТ) забудовникам виділяють земельні ділянки.

«Проєкт нового генерального плану до 2025 року — документ дуже низької якості. Він багато років не може пройти погодження та прийти на зміну попередньому генплану», — каже співрозмовник ЕП у Київській міській раді.

Навіщо потрібен генплан

Генеральний план є основою планування забудови міста. Мета цього документа — створити комфортне середовище для мешканців.

Генплан містить 18 пунктів з усіх сфер міського господарства: економіка, житлове будівництво, кількість шкіл, дитячих садків, стан інженерних мереж, озеленення, екології, транспорту.

Спочатку робиться так званий опорний план: фіксуються поточна ситуація, рішення Київради, дозволи, видані органами виконавчої влади, права на ділянки та майно. Далі проєктувальники розробляють так званий прогноз розвитку міста.

Основне завдання містобудівної документації — раціональне використання території. Завдання генплану — створення підґрунтя для раціонального використання території.

«Генеральний план не настільки деталізований, щоб містити кожну придомову територію чи майданчик для вигулу собак. Генплан відображає загальне функціональне призначення території і відображає економічні показники: прогнозну чисельність населення та кількість транспорту», — розповідає Броневицький.

На положення і цифри генплану повинна спиратися містобудівна документація другого рівня — детальні плани територій і «зонінг». ДПТ і «зонінг» деталізують територію. Вони регламентують параметри забудови для кожного кварталу.

До чого тут забудовники

Проблема чинного генплану в тому, що в КМДА з часів Черновецького цей документ безпідставно ігнорують.

На думку експертів та громадськості, Черновецький доручив розробку нового генплану тільки для того, щоб приховати масові порушення чинного генплану, затвердженого у 2002 році. Таким чином міський голова і його «молода команда» намагалися легалізувати незаконні землевідведення.

Ця ситуація триває досі. Результатом став містобудівний хаос з перекосом в бік будівництва житла, не забезпеченого транспортною, інженерною та соціальною інфраструктурою.

«Київ забудовується на основі детальних планів територій, кожен з яких розробляється на замовлення девелоперів та забудовників. Вони виступають інвесторами розробки ДПТ та переконують Київраду їх ухвалювати», — пояснює один з депутатів Київської міської ради.

Зацікавленість девелоперів в ухваленні ДПТ спричинена тим, що ці документи передбачають максимальне ущільнення забудови за мінімальних об’ємів соціальної інфраструктури.

Тобто ДПТ не уточнюють функціональне зонування генплану, а кардинально його змінюють.

У пресі можна часто побачити заголовки на кшталт «Київрада ухвалила скандальний ДПТ». За останні роки так, наприклад, було легалізовано незаконні житлові комплекси Анатолія Войцеховського і дозволено нищити лісові ділянки у Биківні.

Інститут, який розробляє новий генплан Києва, змушений буде врахувати в проєкті всі ухвалені ДПТ, навіть скандальні.

«Усі проєкти будівництва, які вже почалися, будуть відображені у новому генплані, навіть якщо вони спірні. Інститут враховує всі вихідні дані, у тому числі рішення Київради та дозволи на будівництво, видані Держархбудінспекцією», — пояснив Броневицький.

Коли чекати на новий проєкт

Система розбудови міста на основі ДПТ, яку успішно використовують столичні забудовники, могла тривати довго, якби не закінчувався термін дії чинного генплану. Оновленння містобудівної документації назріло і перезріло.

За даними компанії Geodesign, генплану в місті не дотримуються. Це відбувається через розробку ДПТ, що кардинально змінюють зміст генплану.

Деякі забудовники зводять споруди навіть усупереч ДПТ.

Загалом було досліджено 766 новобудов у Києві. Серед них 136 показали хороші результати з точки зору відповідності стратегії розвитку міста, 328 — частково відповідають, а 31 новобудова виходить за рамки законності.

У профільній комунальній організації запевнили ЕП, що розробка нового генплану перебуває на фінішній прямій.

«Закінчено роботи з оновлення проєкту матеріального генплану на 2019 рік. Найближчими днями чекаємо розділ «Історико-архітектурний опорний план» від субпідрядника — Інституту охорони культурної спадщини при Мінкультури», — каже начальник комунальної організації «Інститут генерального плану м. Києва» Сергій Броневицький.

«Сподіваємося, що протягом наступного місяця Мінкультури погодить історико-архітектурний опорний план. У кінці 2019 року або на початку 2020 року розраховуємо почати процедуру громадських слухань і його погоджень. Це дозволить нам у першому півріччі 2020 року затвердити новий генплан», — говорить чиновник.

Паралельно з громадськими слуханнями буде проводитися роз’яснювальна робота з депутатським корпусом, профільними комісіями, фракціями.

«Сподіваємося, що депутати розглядатимуть цей документ не як політичний, а як господарський. Фактично це територіальна стратегія міста Києва», — каже Броневицький.

У департаменті містобудування та архітектури ЕП повідомили, що подання генерального плану на розгляд Київської міської ради очікується у березні-квітні 2020 року.

Новий генплан, на відміну від старих, буде безстроковим. Відповідні зміни були ухвалені у 2011 році.

Безстроковість передбачає, що нові генплани не повинні бути розраховані до певного року. Документ повинен називатися «Генеральний план міста Києва», а не «Генплан до 2020-го, 2025-го чи 2040 року», — пояснив Броневицький.

Читайте також: Києві знову заговорили про масове розселення хрущовок: зрушиться чи процес з мертвої точки

Автор: Олександр Колесніченко
Фото: Володимир Фалін / День

Most Popular Topics

Editor Picks